26.07 - 31.07.2016

Покровителі

  • Św. Jan Paweł II
  • Św. siostra Faustyna
Свята Фаустина та Іван Павло ІІ є покровителями Світових Днів Молоді у Кракові. Коли влітку 1938 року 18-літній Кароль Войтила приїхав до Кракова, щоб розпочати навчання у Яґеллонському Університеті, 33-літня сестра Фаустина жила у краківському монастирі. Померла 5 жовтня, коли Кароль розпочинав перший семестр навчання на факультеті полоністики. Вони ніколи не зустрілися, але Боже Провидіння особливим чином пов’язало їхні долі: це саме Іван Павло ІІ канонізував сестру Фаустину і встановив у всій Церкві свято Божого Милосердя.

Ці двоє краківських святих – апостоли Божого Милосердя – є покровителями СДМ 2016 року. Їх життя є для нас прикладом глибокої довіри до Божого милосердя, вираженої словами: Ісусе, довіряю Тобі.


Св. Іван Павло II

Краків і Малопольща – це родинні краї Кароля Войтили - Папи Івана Павла ІІ. Звідси вирушив до Риму на конклав, сюди також найбільш охоче повертався у спогадах і під час паломництв до Батьківщини: «Тут, на цій землі я народився. Тут, у Кракові, провів більшу частину мого життя (…) Тут я теж відчув ласку священичого покликання (…) Тут, у Вавельській Катедрі, я був висвячений на єпископа» – згадував.

Папа Іван Павло ІІ
походив із Малопольщі, тут виростав, вчився, тут також був священиком і єпископом аж до виборів на Папу 16 жовтня 1978 року. Вадовіце, Нєґовіць, Краків, Кальварія-Зебжидовська, Закопане – це місця, в яких він виростав, ставав людиною, актором і врешті винятковим душпастирем.

Кароль Войтила
народився у Вадовіцах 18 травня 1920 року. Тут ходив до гімназії, а з 1938 року переїхав із батьком до Кракова, де почав вивчати польську філологію у Яґеллонському Університеті. 1942 року вступив до таємної Митрополичої Духовної Семінарії у Кракові, священичі свячення прийняв 1 листопада 1946 року. Пізніше подався до Риму, де продовжував навчання до 1948 року. Цього самого року, після повернення до Польщі, був скерований на сім місяців до невеликої парафії у Нєґовіці під Краковом. Потім був одним із піонерів «туристичного» душпастирства молоді у парафії св. Флоріана у Кракові; мандрував із молоддю по горах, плавав у байдарках.

Особистість о. Кароля Войтили, вміння розмовляти з молоддю, його проповіді притягували багатьох. Швидко утворилася група, котра не тільки разом брала участь у Літургії (о 6 ранку!), а також спільно святкувала іменини і мандрувала. Завжди супроводжував їх Вуйко, як було названо о. Кароля. З часом поїздки за межі міста перетворилися у походи в Бєщади чи у виїзди на байдарки на Мазури. Ці мандрівки в той час були зовсім піонерські. «Йдеться про те, щоб вміти розмовляти про все: про фільми, про книжки, про свою роботу, про наукові дослідження і про джаз-бенд у відповідний спосіб», – пояснював о. Войтила.

О. Кароль продовжував теологічні студії. У 1958 року був номінований на єпископа. Незабаром після цього активно брав участь у підготуванні до ІІ Ватиканського Собору, а також у самому Соборі. Після смерті архиєпископа Євґеніуша Базяка 1963 року став краківським митрополитом, а чотири роки пізніше Папа Павло VI підніс його до гідности кардинала. Швидко став відомим не лише в Польщі авторитетом Церкви, філософом, мислителем і богословом.

Кароль Войтила
, вже як краківський митрополит, оцінив значення започаткованого 1969 року о. Францішком Бляхніцьким Руху «Світло і Життя». Релігійна освіта, яку отримувала молодь на літніх таборах, котрі називали оазами, непокоїла комуністичну владу. Почалися обшуки і переслідування. Багато єпископів, щоб не піддавати небезпеці Церкву, зайняли певну дистанцію щодо руху о. Бляхніцького. Лише офіційне включення оаз кардиналом Войтилою до душпастирської праці краківської архидієцезії зробило можливим їх динамічний розвиток. За часів кардинала Войтили у Кракові також інтенсивно розвивалося академічне душпастирство. Митрополит часто приходив на зустрічі зі студентами, виголошував для них реколекції, не попереджуючи нікого, приходив і сідав під час реколекції у сповідальницю, а також неофіційно підтримував душпастирство фінансово. Гроші переказували найперше на дофінансування літніх таборів, бувало також, що вони потрапляли до найбільш потребуючих студентів.
Після смерті Івана Павла І у вересні 1978 року 16 жовтня 1978 року, вперше за 456 років Папою не став італієць, а – поляк. Понтифікат Івана Павла ІІ був винятковим.

У день початку понтифікату, в першій своїй промові з вікна Апостольського Палацу перед молитвою «Ангел Господній», Іван Павло ІІ гаряче звернувся до молоді: «Ви є майбутнім світу! Ви є надією Церкви! Ви є моєю надією!».Величезне значення для Папи мали зустрічі з молоддю. Це він був ініціатором і ідейником Світових Днів Молоді..

Іван Павло ІІ
відвідав свою Батьківщину дев’ять разів: 1979, 1983, 1987, 1991, 1995, 1997, 1999.Останній раз Іван Павло ІІ приїхав до Батьківщини в серпні 2002 року. Кожного разу зустрічався із польською молоддю, між іншим під знаменитимПапським Вікном у Кракові, на вул. Францисканській, 3..


Св. сестра Фаустина

Гелена Ковальська – звичайна дівчина з типовим польським прізвищем. Однак, чи личить говорити про людину “звичайна”? A може це тільки ми дозволяємо собі класифікувати інших? Гелена, не маючи жодного наміру нікому нічого доводити, показала світові, який великий потенціал криється у “звичайній” людині. І лише від неї залежить, чи його вона використає.

Веснянкувата, рудоволоса, середнього зросту, завжди весела дівчина. У шістнадцятирічному віці виїхала з родинного села до міста, де почала працювати як домогосподарка. Щоразу, коли просила родичів про дозвіл піти в монастир, у відповідь чула їх відмову. Щойно після незвичайної події на одній з гучних забав, коли вперше побачила Ісуса, рішуче постановила іти за голосом серця.

Фаустина
- це ім’я отримала у Згромадженні Сестер Матері Божої Милосердя, куди вступила у віці двадцяти років. Напевно не знала того, що ім’я це означає “щаслива” (лат. faustus). Такою її запам’ятали сестри: радісна, усміхнена, так ніби з усіма хотіла поділитися своїм щастям. Хто б міг уявити, що можна бути щасливою та усміхненою й водночас терпіти!? І все ж… Через болючий духовний досвід Ісус готував її до великої місії, котру мала розпочати у дуже молодому віці. Однак, вона, повинна була спершу пізнати милосердну любов Бога, навчитися довіряти Йому у важких ситуаціях і формувати своє життя у дусі милосердя щодо ближніх. Так сформована, могла переконливо проголошувати Боже Милосердя. 

Щоб належно здійснити покладену на неї місію, сестра Фаустина також отримала незвичайні дари: могла бачити Ісуса і з ним спілкуватися, брати участь у подіях Його життя, заглянути поза межі дочасного світу – бачити дійсність неба і пекла. І це лише початок довгого переліку її виняткових дарів. Ісус, доручивши їй особливу місію, сказав: “Посилаю тебе до усього людства з Моїм милосердям” (Щод. 1588). Доручив їй пригадувати і проголошувати світові правду про Його милосердну любов: життям, дією, словом і молитвою. Слова Ісуса, котрі записувала у своєму щоденнику, мали стати світлом і розрадою для багатьох майбутніх поколінь, котрі відкриють для себе в обличчі Бога люблячого Отця. Видимим знаком цього послання став образ із підписом: Ісусе, довіряю Тобі. Цю виняткову місію голошення Милосердя Ісус доручив черниці, котра у монастирі поралася на кухні, в саду, при монастирській фірті… Вона знала, що це завдання її безмежно перевищує. На щастя, знала і те, що Той, хто просив її про це, є завжди поруч і не залишить саму, бо її дуже любить. Отже, довіряла, що попровадить її, і неможливе стане можливим у такий час і в такий спосіб, який Бог визнає за найкращий. Колись почула від Нього: “Таких душ, як твоя, шукаю і прагну, але їх є мало; твоя велика довіра до Мене примушує Мене постійно наділяти тебе ласками. Маєш великі і незбагненні права на Моє серце, бо ти є дочкою, абсолютної довіри” (Щод.718). Сестра Фаустина відійшла у вічність у Кракові, коли їй виповнилося заледве тридцять три роки. Відійшла щасливою...Свята Фаустина – це та, котру світ пізнав як апостола Божого Милосердя, авторку бестселера, перекладеного більш ніж тридцятьма мовами під назвою “Щоденник”. Щоб стати найбільш популярною польською письменницею, їй достатньо було здобути елементарні знання з письма й читання і, що важче, цілковито довіритись Богові.Тим, хто продовжив її місію був папа Іван Павло ІІ. 30 квітня 2000 року не лише зарахував її до лику святих, але і здійснив бажання Ісуса – запровадив Свято Божого Милосердя у цілій Церкві. Сказав тоді: “Відчуваю велику радість, подаючи цілій Церкві як дар Божий для наших часів свідчення Сестри Фаустини Ковальської. (...) Через цю канонізацію хочу сьогодні передати послання Милосердя новому тисячоліттю. Передаю його усім людям, щоб вчилися щораз повніше пізнавати істинне обличчя Бога і людини”. s. Gaudia Skass, ZMBM

детальніше на сайті по-російськи

Ta strona wykorzystuje pliki cookie. Pozostając na tej stronie, wyrażasz zgodę na korzystanie z plików cookies.

Potwierdzam.